Top

Ніби знайомі все життя: Португалія

Ну що ж, у мене сталася любов.

Через часті подорожі я почала розуміти, що все менше дивуюся, захоплююся і радію новому. Але Португалія впевнено і майже одразу вмостилася в серці, і, здається, не збирається його покидати.

Я так мало встигла побачити. Дощове Порту, траси, один замок в містечку Сінтра, пару вулиць Кашкайша, мис Рока і далеко не весь Лісабон. Але цього вистачило для закоханості – а це почуття, як відомо, найсильніше і найбільш дурне. Я тільки прилетіла з Португалії, а вже хочу повернутися назад і припасти до бруківки, тільки вже з усіма речами і надовго.

Провести мінімум тиждень в Сінтрі, лазячи замками. Заночувати в палатці біля миса Рока, і гуляти там стежками, доки не підкосяться ноги. Повчитись серфінгу. Об’їздити всю цю маленьку країну і пожити скрізь – від столиці до сіл.

І головне – Лісабон, Лісабон, Лісабон. Ось що вкрало моє серце. Якимось чином це місто в ідеальній пропорції поєднало все, що так приваблює мене в інших. Вузькі звивисті вулички, в яких можна легко загубитися, пагорби, сходинки, оранжеві дахи, хвою, височенні мости, старі красиві будівлі і монументи, деяку загальну пошарпаність, вихід до океану, крики чайок, фортецю на пагорбі, білизну що сушиться в дворах, смішних бабульок, Time out Market з вуличною їжею, свіжу смачну випічку, бруківку, красиві інтер’єри кафе, плитку на фасадах будинків… Трохи від Парижу, міст Марокко, дещо з Риму, Праги, Сан Франциско, Тбілісі – й ідеальний для мене коктейль готовий. Поки не готова віддати Лісабону остаточне перше місце, але підібрався він близько.

Відкоментувати

You don't have permission to register