Top
Image Alt

Тревел-блог

Ну що ж, у мене сталася любов. Через часті подорожі я почала розуміти, що все менше дивуюся, захоплююся і радію новому. Але Португалія впевнено і майже одразу вмостилася в серці, і, здається, не збирається його покидати. Я так мало встигла побачити. Дощове Порту, траси, один замок в містечку Сінтра, пару вулиць Кашкайша, мис Рока і далеко не весь Лісабон. Але цього вистачило для закоханості – а це почуття, як відомо, найсильніше і найбільш дурне. Я тільки прилетіла з Португалії, а вже хочу повернутися назад і припасти до бруківки, тільки вже

«Ну подумаєш, Пхі Пхі! Замануха для туристів!» Я вважала, що острови, якими щодня проходять сотні людей, давно втратили свій шарм і не зможуть вразити. Тим паче після прогулянки по затоці Пханг Нга з її значно менш популярними принадами. Перші декілька годин, проведені на вулицях Пхі Пхі Дон в штовханині з купою інших людей, почали викликати запитання: «Що я тут роблю??» Але острів швидко розставив все по місцям. Як я була не права! Туристи не даремно злітаються на Пхі Пхі, як мухи на… котлети. Краса цих місць буквально перехоплює подих. І

Саме на цьому місці, що на фото, я відчула, як всередині формується і стрімко розростається любов до острова Koh Pangan. Хто б міг подумати? Чомусь я була переконана, що тут мільйон туристів і нічого цікавого. При тому, що інформацію про острів я ніколи толком не вивчала - уявляєте, як на нас постійно діють ірраціональні, невідомо як сформовані стереотипи? Дуже сподіваюся, що кожен з вас, хто ще не бував на Koh Pangan, обов’язково опиниться в цьому райському місці. А поки ділюся тим, що найбільше вразило за наше коротке побачення довжиною

«Зійдете з основних вулиць вглиб міста, і назад самі не повернетесь», - підбадьорливо крикнув хлопець на ресепшені готеля нам вслід. В старе місто (медину) Феса ми увірвалися ледь не з ноги – часу церемонитися не було, вже починало темнішати, - і кулею побігли однією з двох головних туристичних вулиць. Мелькали магазини фантастично красивого марокканського посуду й сумок, ніс лоскотав запах чудернацьких вуличних страв… Однак ми розуміли - все найцікавіше ховалося в глибині. В тих 9 тисячах вузьких вуличок старого міста, переплетених у формі лабіринту. І які б дурні ми не

You don't have permission to register